Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки передбачений статтею 266 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) та входить до складу нововведеного податку на майно.

Платниками податку є, зокрема, юридичні особи, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об’єктом оподаткування, зокрема, є об’єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 статті 266 ПКУ).

Термін «нерухомість» ПКУ не містить.

Зміст податкового терміну «об’єктів нежитлової нерухомості» роз’яснюється через застосування таких понять як «земельні поліпшення» та «будівлі».

Так, підпунктом 14.1.1291 статті 14 ПКУ передбачено, що об’єкти нежитлової нерухомості — будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Відповідно до підпункту 14.1.15 статті 14 ПКУ будівлі — земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Таким чином, для цілей оподаткування:

— будівлями є певні матеріальні об’єкти – конструкції (несучі, огороджувальні або сполучені), які утворюють приміщення (наземні або підземні) певного призначення (для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності).

— будівлі вважаються «земельними поліпшеннями».

Земельне поліпшення — результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об’єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо) (підпункт 14.1.75 цього Кодексу).

При цьому слід враховувати, що саме фізична прив’язка об’єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення, є основним критерієм віднесення речей до нерухомих відповідно до цивільного права. Відповідно до 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, будівлею для цілей оподаткування є об’єкти нерухомого майна, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Якщо розташований у межах земельної ділянки матеріальний об’єкт можна перемістити без його знецінення та зміни призначення, такий об’єкт не можна віднести до будівлі чи приміщення, оскільки він не вважається нерухомим майном і земельним поліпшенням. Відповідно, такий об’єкт не вважатиметься об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Терміну «приміщення» ПКУ не роз’яснює.

Постановою КМ України від 28.10.2004р. №1442 «Про затвердження Національного стандарту «2 «Оцінка нерухомого майна» передбачено, що приміщення — частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

При цьому, згідно цієї ж постанови, будівлі — земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі — земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.

Із зазначеного випливає, що попри те, що ПКУ містить свої власні визначення «земельних поліпшень» та «будівель», із їх аналізу випливає, що податкове поняття «будівлі (приміщення)» відповідає загально-правовому поняттю»будівля (приміщення)», яке використовується для цілей реєстрації прав власності на нерухоме майно, а також при класифікації об’єктів нерухомого майна при їх технічній інвентаризації.

Відповідно до ПКУ не належать до будівель такі земельні поліпшення як «споруди» (підпункт 14.1.238 статті 14 ПКУ) та «передавальні пристрої» (підпункт 14.1.143 статті 14 ПКУ).

Оскільки підпункт 14.1.1291 статті 14 ПКУ чітко визначає поняття «об’єкти нежитлової нерухомості» — будівлі та приміщення, то з норм підпунктів 14.1.1291 статті 14 та 266.2.1 статті 266 ПКУ випливає, що до об’єктів оподаткування не відносяться споруди та передавальні пристрої.

Підпунктом 266.2.2 «є» статті 266 ПКУ визначено, що не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Мовне тлумачення цієї норми, а також її системне тлумачення у сукупністю із нормою підпункту 14.1.1291 ПКУ, яка містить поняття «будівлі промислові та склади» дозволяє розуміти її зміст двояко:

  1. використане підпунктом 266.2.2 «є» поняття «будівлі промисловості» є аналогом поняття «будівлі промислові та склади» (підпункт 14.1.1291);
  2. поняття «будівлі промисловості» поняттям ширшим ніж «будівлі промислові та склади».

Класифікація об’єктів нежитлової нерухомості в цілому відповідає відповідній класифікації Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (надалі – ДК БС). При цьому, критерієм класифікації як цього об’єкта, так і ДК БС функціонального призначення будівлі.

Відповідно до цього Класифікатора, Клас 1251 «Будівлі промислові включає» криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням, зокрема «будівлі інших промислових виробництв» (підклас 1251.9).

У ПКУ, в інших Законах та нормативно-правових актах відсутнє визначення терміну «будівлі промисловості» та «промисловість».

Тому, ми схиляємося до першого варіанту і вважаємо, що пільга надається будівлям (приміщенням) виключно виробничого (промислового) призначення (виробничі корпуси, цехи, склади), які згадуються у групі 125 «Будівлі промислові та склади» підрозділу «Будівлі нежитлові» розділу 1 «Будівлі» (надалі – ДК БС).

Відповідно, на нашу думку, інші будівлі (приміщення) промислових підприємств, наприклад, адміністративні, адміністративно-побутові будівлі, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Про це також свідчить той факт, що «будівлі офісні» (підпункт «б» 14.1.1291), «будівлі торговельні» (підпункт «в» 14.1.1291) та будівлі промислові та склади (підпункт «ґ» 14.1.1291) розмежовані законодавством у класифікації об’єктів нерухомого майна.

Як вже зазначалося, податком на нерухоме майно не оподатковуються «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств» (підпунктом 266.2.2 «є» статті 266 ПКУ).

Терміну «промислове підприємство» ПКУ та інші закони не містять.

Відповідно до наказу Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007р. №61 «Про затвердження Правил безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв», промислове підприємство — статутний суб’єкт, що має право юридичної особи і що здійснює виробництво та реалізацію продукції певних видів з метою одержання прибутку.

Відповідно до Національного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010:

«Процес промислового виробництва — це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар’єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Перероблення — це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції».

Відповідно, на будівлі (приміщення), безпосередньо задіяні у процесі їхнього помисливого виробництва …. поширюються пільга підпункту 266.2.2 «є» ПКУ.

Враховуючи, що будівлі … та передавальної підстанції за своїм функціональним призначенням покликані захистити відповідні споруди від впливу зовнішніх факторів та забезпечити їх ефективну роботу по ……., вважаємо, що такі будівлі безпосередньо задіяні в промисловому виробництві, а тому можуть вважатися «будівлями промисловості» для цілей застосування підпункту 266.2.2 «є» ПКУ.

Слід враховувати, що «господарські (присадибні) будівлі — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо».

Згідно із законодавством, допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його (Закон України від 29.11.2001р. №2866-III «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», наказ Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій»), а садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (стаття 381 ЦКУ).

Тому на нашу думку, у підпункті»е» йдеться лише про будівлі, допоміжні (для обслуговування) інших, житлових будинків.

Приміщення …. , які використовуються енергопостачальницькою організацією для ….. є самостійним приміщенням і не призначені для забезпечення експлуатації інших будівель такої організації, зокрема житлових. Тому воно не є «господарською (присадибною) будівлею».

Стосовно складів, то, як зазначалося вище, не оподатковуються лише складські приміщення промислових підприємств. На нашу думку, до них відносяться склади для власно виробленої промислової продукції. На нашу думку, до них відносяться склади для власновиробленої промислової продукції, сировини, засобів виробництва, запчастин до них та інших ТМЦ, які безпосередньо використовуються в промисловому виробництві.

Складські приміщення для зберігання придбаних для продажу товарів як склади підприємств торгівлі (будівлі торгівельні) оподатковуються податком на нерухоме майно.

Роз’яснення державних органів на цю тему не публікувались, судова практика відсутня.

ДК-Захид-Консультация_налог_недвижимое_имущество

Advertisements